У роки війни

Успіхи «Щорса» давали Олександру Довженку підстави вважати себе реабілітованим: він став депутатом, керівником Київської кіностудії та членом президії комісії з присудження Сталінської премії.
У цей час майстер продовжує працювати над своєю давньою мрією, що була відкладена майже на 10 років — сценарієм «Тараса Бульби». Наприкінці травня 1940 року, після довгих консультацій з видатним фахівцем з історії козаччини Дмитром Яворницьким, Довженко закінчує його. Але якраз у той час, коли Олександр Довженко готувався до від'їзду до Інкерманської фортеці на натурні зйомки, почалася війна, яка остаточно поклала край заповітному бажанню (у повоєнні роки він також не зможе здійснити цей проект: цього разу на заваді стане жданівська культурна політика та слабке здоров'я майстра).

Період кінематографічного виживання. Москва

З червня по вересень 1930 року Олександр Довженко разом з Данилом Демуцьким та Юлією Солнцевою перебуває у Чехословаччині, Німеччині, Англії та Франції. У Празі директори кінотеатрів визнали його фільми занадто революційними та занадто мистецькими. У Берліні Довженко думав про постсинхронізацію «Землі», але марно. У Парижі йому пропонують поставити фільм, а у Лондоні Довженко веде розмову вже про телебачення.
Повернувшись, він пропонує керівництву «Українфільму» сценарій про трагедію Умберто Нобіле та Руала Амундсена, але отримує відмову. Щоб мати можливість працювати далі Довженко погоджується «сплатити данину» і знімає фільм про будівництво греблі Дніпрогесу — «Іван» (перший звуковий фільм) — який має підтвердити незворотний шлях індустріалізації.
Сценарій він пише з гіркотою та нашвидкуруч — за 11 днів, але сам майже не знімає його, доручаючи робити це асистентці та дружині Юлії Солнцевій. Зацькований, зарахований до націоналістів-реакціонерів, без підтримки колишніх однодумців, усунутий з посади на кафедрі Державного кінематографічного інституту у Києві, Довженко повинен був закінчити свою працю до жовтневих свят 1932 року. Але фільм був приречений на провал. Перебільшене захоплення працею, піднесення машин, на фоні яких люди виглядали лише статистами, перетворюють цей фільм на суцільний блеф. Насправді Дніпрогес будували кустарними способами 10 тисяч робітників, які, уникаючи голоду в селі, влаштувалися землекопами. Перший звуковий фільм Довженка, знятий не дуже якісною технікою, загалом лишився недосконалим.

Музей Довженка у смт. Сосниця

У цей раз ми пропонуємо Вам переглянути надзвичайно цікавий ролік, знятий працівниками музея, присвяченого Олександру Петровичу, який допоможе Вам дізнатись щось нове про Майстра:

Сумка дипкур'єра

А тепер ми пропонуємо Вам переглянути власне сам фільм:

Сумка дипкур'єра (перший фільм Довженка)

Кадр з фільму

Сюжет

Сумку радянського дипкур'єра, викрадену англійськими шпигунами, відбирають моряки корабля, що відпливає до Ленінграда й доставляють органам влади. Сюжет побудваний на автентичному факті — збройному нападі за кордоном на радянських дипломатичних кур'єрів Теодора Нетте та Іоганна Махмасталя 26 лютого 1926 р.

Україна в огні

Пропонуємо Вам переглянути фільм "Україна в огні", сценарій до якого Олександр Петрович створив ще під час Великої Вітчізняної Війни. До речі, його скорочено версію Ви можете прочитати на нашому блозі:

Духовна краса українського народу в повісті О. Довженко "Зачарована Десна"

Йому і страшно, і блаженно,
Він посивів, як сивий світ.
Людинолюбцеві Довженку
Запахло мудрістю століть
Ігор Калинець.

Аналіз кіноповісті Олександра Довженко«Україна в огні»

Серед    чотирьох    пречудових    кіноповістей Олександра Довженка «Україна в огні» особлива.   Це   трагічний   портрет   нашого смертельно зраненого і все ж безсмертного народу.

Перші успіхи. Трилогія

Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». Фактично, Довженко ще у Харкові мав сценарій до цього фільму. Ідея належала Юркові Юртику (Тютюннику), який у співавторстві з Майком Йогансеном і написав сценарій фільму-легенди про скарб, закопаний гайдамаками в надрах гори.
Але Довженко майже на 90% переробив цей сценарій. Він прагнув створити «свою Іліаду». Велетенська поетична фреска, що охоплює дві тисячі років буття, може бути зрозумілою тільки тим, хто знайомий з історією України. Дванадцять пісень цієї стрічки відтворюють легенди скіфів і варягів, запорізьких козаків, громадянської війни, петлюрівців, більшовиків та білогвардійців. Усі вони поєднані одним персонажем — дідом, який уособлює патріархальне селянство, прив'язане до цінностей минулого. Фільм не вписується все ж таки у ряд фільмів, що були покликані формувати пролетарський реалізм, хоч і закінчується апологією соціалістичної промисловості. Довженко виправдовує більшовицьку революцію вірячи, що ця нова ідеологія ніби виникла з якогось давнього заповіту. «Звенигора» була сенсацією 1928 року, але водночас це був початок особистої трагедії Довженка — за цю стрічку, та згодом за фільм «Земля» його будуть постійно звинувачувати у буржуазному націоналізмі.

Одеса. Всеукраїнське фотокіноуправління

На зйомках «Васі-реформатора» Довженко, який не мав досвіду та не володів технікою, створює інцидент за інцидентом. Він змушений піти з майданчика, залишаючи оператора Йозефа Рону самого закінчувати фільм. На зйомках цього фільму та іншого під назвою «Ягідка кохання» він знайомиться з оператором Данилом Демуцьким, з яким згодом буде працювати ще над багатьма фільмами, створивши славетний тандем українського кіно.
До Одеси Довженко приїздить вже з готовим, фактично першим сценарієм «Цар», сатирою на Миколу ІІ. Це трагікомічний фарс про безглуздя війни, коли солдата, що ніколи не воював засуджують до страти, а потім посмертно нагороджують. Довженко запропонував цей сценарій Чарлі Чапліну, але відповіді не отримав.
Ставши режисером, Довженко планує зняти інші комедії: «Батьківщина», сюжет про палестинських євреїв, «Загублений Чаплін», про Чарлі Чапліна на безлюдному острові. Проте його сценарій про колишніх врангелівців «Згода» (спочатку названий «Повстання мертвих» і написаний у співавторстві з Борисом Шаранським) не пройде, а потім будуть відкинуті один за одним і решта цих сценаріїв. «Васю-реформатора» та «Ягідку кохання» сам Довженко не зарахує до свого творчого доробку. Першим своїм фільмом він назве «Сумку дипкур'єра».

"Арсенал". Фільм

І, в решті-решт, ми пропонуємо Вашій увазі власне сам фільм Олександра Петровича (на жаль, за деяких технічних причин, нам не вдається розмістити фільм здесь, тому, ми даємо посилання на те місце, де можете (ну майже зобов'язані) його подивитись, до того ж у дуже непоганій якості):
http://www.youtube.com/watch?v=iIq0UDHvqic

"Арсенал". Продовження

На цей раз ми пропонуємо Вам більш глибоку статтю
про фільм "Арсенал", а також прочитати стисле викладання сюжету.
Збережені авторські орфографія та пунктуація.
До того ж, по наступному посиланню Ви можете знайти ще одну статтю, яку ми радимо прочитати. У ній велика кількість ілюстрацій, а також дуже цікава інформація, але, на жаль, вона надто масштабна, щоб опубліковувати її тут:
http://screenplay.com.ua/history/?id=296

"Арсенал" - другий фільм з "української трилогії" Олександра Довженка

 Тож, ми розпочинаємо низку повідомлень про фільм "Арсенал".
У цьому пості ві знайдете огляд усього фільму цілком, а також інформацію щодо його створення, тощо.

Вплив Довженка на світовий кінопроцес

З великою шаною згадував Довженка Тарковський. Навчаючись у ВДІКу, в майстерні М. Ромма, він багато чому навчився у нього. Але духовно близьким для нього був все-таки Довженко. Це відчувається вже в першому його фільмі «Іванове дитинство», що віддразу став знаменитим. Окремі кадри нагадують довженківські фільми, хоча, безперечно, кіносвіт Тарковського — це самобутній, неповторний світ цього великого майстра.

Олександр Довженко і його кіноповесті

Доповнюємо наш блог статтєю про життя і творчість (з акцентом на кінофільмах) Олександра Петровича. Збережено авторську орфографію та пунктуацію.

Вступ до Землі - 2

Також, пропонуємо Вашій увазі відгук про фільм "Земля", інформація про який з'явиться пізніше (але дуже скоро! бо лишити такий шедевр без згадки ми навіть не можемо собі уявити!). Збережні авторські орфографія та пунктуація.

Обличчя української історії: Олександр Довженко

Пропонуємо Вашій увазі цікаве відео про життя, творчість та спадщину Великого Митця Олександра Довженка:

Україна у вогні(Скорочено).

Одного тихого літнього дня у садочку зібралася родина колгоспника Лавріна Запорожця і тихо співала улюблену материну пісню «Ой піду я до роду погуляти». Шумить, гуде Тополівка. До Лавріна приїхали гості — сини Роман, лейтенант прикордонних військ, Іван, артилерист, Савка, чорноморець, Григорій, агроном, Трохим, батько п'ятьох дітей. «І дочка Олеся — всьому роду втіха. Тиха, без єдиної хмаринки на чолі, майстериця квітів, чарівних вишивок і пісень». Усі співали, а в матері Тетяни Запорожчихи життя ніби пропливло перед очима — і горе, і радощі, і турботи, і невпинна
     праця на велику родину з дрібними дітками. Вона раділа, що нарешті побачила всіх укупі — за стільки років діти з'їхалися разом пошанувати її п'ятдесятип'ятиліття.

Робота у Харкові

По поверненні в Україну, влітку 1923 року, Довженко оселяється у Харкові, тодішній офіційній столиці України. У ті часи Харків перебував у вирі культурного відродження і Довженко зразу опиняється у товаристві українських літературних романтиків та письменників-футуристів, працює як художник-ілюстратор у редакції газети «Вісті ВУЦВК» та карикатурист під псевдонімом «Сашко», а також стає відомим як ілюстратор книг, зокрема «Голубих ешелонів» Петра Панча.

У цей час він тісно спілкується з впливовим на той час і орієнтованим на кіно літературним об'єднанням «Гарт», що було створене у січні 1923 року. Творчими та ідейними натхненниками «Гарту» були Василь Еллан-Блакитний та Майк Йогансен. До складу також входили К.Гордієнко, І.Дніпровський, І.Кириленко, О.Копиленко, В.Коряк, Г.Коцюба, І.Кулик, М.Майський, В.Поліщук, І.Сенченко, В.Сосюра, М.Тарновський, П.Тичина та М.Хвильовий.

Після розпаду «Гарту» Довженко стає одним з засновників ВАПЛІТЕ. 

Ранні радянські роки

За сприяння боротьбистів Довженко займає різні посади: секретаря Київського губернського відділу народної освіти, комісара Театру ім. Тараса Шевченка, завідувача відділу мистецтв у Києві.
У цей час друзі-боротьбисти знову врятували його від чергової «чистки» у лавах партії, організувавши терміновий виїзд до однопартійця Шумського, який очолював Повноважне представництво УРСР у Польщі. У квітні 1921 року Довженка викликають до Харкова, зараховують до Наркомату закордонних справ і направляють на дипломатичну роботу — у Польщі він очолив місію з репатріації й обміну полоненими (з часом обійняв посаду керуючого справами представництва). На початку лютого 1922 року його переводять на посаду секретаря консульського відділу Торгового представництва УРСР у Німеччині.

Юнi роки

1911 — вступив до Глухівського вчительського інституту (зараз Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка), але не тому, що хотів стати вчителем, а тому, що мав право скласти туди іспити, та й стипендія там була 120 карбованців на рік. Тут він був наймолодшим серед студентів і, як пише сам Довженко, «перестав вірити в Бога, в чому й признався на сповіді законовчителю отцю Олександрові, єдиній ліберальній людині з усіх наших учителів». В інституті вперше знайомиться з українськими книжками, які читали він і товариші потай від педагогів. Сам Довженко пізніше говорив: «Заборонено було в нашому середовищі розмовляти українською мовою. З нас готували учителів—обрусителів краю».
1914 — закінчив інститут та по закінченні його було спрямовано вчителювати до Житомирської вищої початкової школи, де, за браком вчителів, він викладає природознавство, гімнастику, географію, фізику, історію, малювання. Першу світову він сприйняв «як обиватель», спершу радів та закидав квітами поранених, що «завалили» Житомир, лише через кілька років почав дивитися на них «вже з тугою і соромом».

Вступ до "Землі"

   Доки ще не з'явилися статті про шедевр, створений Довженком (але вони обов'язково будуть!) пропонуємо Вашій увазі авторскій  спогад про сценарій:

Сценарiю  "Земля"  фактично  вже  нема.  Вiн  зник  у  полум'ї  Великої Вiтчизняної вiйни разом з усiм архiвом автора.

Те, що тут написане, є лише авторський спогад про сценарiй i

фiльм, що ним був створений давно колись,в тридцятiм ще роцi,

напередоднi  становлення  колгоспного  ладу  в  нашiй

соцiалiстичнiй Вiтчизнi.

   Автор.

Дитинство

 Олександр Петрович Довженко народився у багатодітній селянській сім'ї на хуторі В'юнище Сосницького повіту Чернігівської губернії.

У різних джерелах називають різні дати народження О.Довженка: 10, 11 або 12 вересня. Згідно з актовим записом у метричній книзі Соборно-Троїцької церкви містечка Сосниця, він народився 29 серпня 1894 року за «старим стилем» — тобто 10 вересня за новим.

Батько й мати були неписьменні. Батько, Петро Семенович Довженко, належав до козацького стану.

Звенигора: фільм

Нарешті й сам фільм з'явився на нашому блозі (до речі, це та сама, відновлена версія):

Звенигора

Сюжет 

Фільм охоплює дві тисячі років буття і розповідає про багато етапів історії України: скіфи і варяги, війни українських козаків з польською шляхтою, гайдамацька вольщина, світова війна 1914—1918 р.р.,боротьба Української Народньої Республіки з більшовиками, революційний рух і протистоячий йому рух гайдамаків-націоналістів на чолі з Симоном Петлюрою, білоукраїнська еміграція. Ці етапи, викладені у 12-ти епізодах, об'єднані однією постаттю діда, що є уособленням патріархального селянства з його вірою у минулі цінності та байдужого до революційних змін. Онуки діда — Павло і Тиміш — традиційно в дусі аґітпропу протиставлені один одному. Молодший — контрреволюціонер, націоналіст, у конфлікті з владою і законом, eмігрує до Праги і отримує диверсійне завдання. Старший, Тиміш, приєднується до більшовиків, зрозумівши глибинну суть легенди про гайдамацький скарб — все багатство земля. Сам дід не впорається з завданням, що його доручає молодший онук — підірвати більшовицький потяг. Його підбирають молоді пасажири і він погоджується їхати з ними у непевне світле майбутнє.

Звенигора: Історія створення

«Звенигора» - радянський художній фільм 1927 року режисера Олександра Довженка. Також він відомий під назвою «Зачароване місце». Це перша частина так званої «української трилогії Довженка» («Звенигора», «Арсенал», «Земля»), об'єднаної образом Тимоша у виконанні актора Семена Свашенко.

Ягідка Любві

Пропонуємо Вашій увазі  фільм Олександра Петровича "Ягідка Любві", який, до речі був знятий за його ж сценарієм. До того ж, цей фільм був створений першим з усіх залишившихся на цей час.

НІЧ ПЕРЕД БОЄМ

- Товаришу командир! Завтра ви поведете нас у бій. Ми всі ось тут - і старі, що вже по півроку на війні, і молоді, ось вроді Овчаренка, що йтимуть до бою вперше, - усі ми знаємо, що завтра бій буде великий і дехто з нас, звичайно, загине. Чи правду я кажу?

      Іван Дробот, молодий танкіст з надзвичайно приємним і скромним лицем, хвилювався.

МАТИ

Не ради сліз, і розпачу, й скорбот, і не в ознаку гіркого прокляття, вони вже прокляті і так всіма на світі, задля слави нашого роду написано і во ім'я любові про цю високу смерть.

      І хоч багато судилося нам незабутніх утрат, хоч легше було б очам читати щось лагідне й миле серед громів, почитаймо про матір Марію Стоян.

      Хто серед трупів ворожих біжить по селу, що вже догорає?

      Хто це стогне біжучи? Чиє серце стугонить у грудях, мов вистрибнути хоче вперед?

      Це Василь з автоматом і бомбами, Марії Стоянихи син.

      Хто мертвий висить коло хати під небом?

      Оце його мати.

Зачарована Десна

Автор-оповідач говорить, що все частіше його відвідують спогади. Можливо, через довгі роки розлуки з рідною землею, а може, що кожен колись має "усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел".

Пригадує, який гарний у них був город. Мати, бувало, говорила: "Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме з землі всяка рослиночка, ото мені радість". Влітку город так переповнювався рослинами, що вони не вміщалися в ньому і лізли за тин. За повіткою росли великі кущі смородини, в яких ховалися кури й, кажуть, гадюки, котрих ніхто ніколи не бачив.

ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ

У армійського хірурга Миколи Дудка спитали, що він, людина, яка «різала» півтора року тисячі людей, знайшов там у людині — чи знайшов якусь таїну в людині на війні?

     «Воля! — промовив хірург, спинившись і навіть гупнувши своїм здоровим мужичим кулаком по столу. — Людина на війні — це воля. Є воля — є людина. Нема волі — нема людини! Скільки волі, стільки й людини,— ось що я знайшов».

     І тут він розповів історію розвідника Івана Кармалюка.

Початок

У цьому блозі ми спробуємо навести якомога більше інформації щодо життя й творчості видатного українця Олександра Петровича Довженка. Тож, починаємо!