Сумка дипкур'єра (перший фільм Довженка)

Кадр з фільму

Сюжет

Сумку радянського дипкур'єра, викрадену англійськими шпигунами, відбирають моряки корабля, що відпливає до Ленінграда й доставляють органам влади. Сюжет побудваний на автентичному факті — збройному нападі за кордоном на радянських дипломатичних кур'єрів Теодора Нетте та Іоганна Махмасталя 26 лютого 1926 р.

Історія створення, цікаві факти

Довженко був запрошений на постановку фільму завдяки знанню дипломатичного середовища. Під впливом німецької кінематографічної школи він наповнює фільм штампами, запозиченими з німецьких детективів: бійки в купе міжнародного експресу та на сходинках поїзду, бійки на палубі корабля, погоні за пароплавом на моторному човні тощо. Немало й обовязкових для даного жанру «типів»: шпигунів, кокоток, агентів поліції, відвідувачів портових кабачків, джаз-бендів.

У цей час оператор Микола Козловський знайомить Довженка з прийомами кадрування. Здається, що режисер володіє технікою зображення, де є багато незвичайних ракурсів, нічних зйомок, експресіоністських ефектів (з використанням оптичних призм).

Тут же Довженко єдиний раз за всю кар'єру з'являється у ролі кочегара. У фільмі є такі кадри: інспектор Вайт пропонує кочегарові гроші, а той кидає їх йому межи очі. Дуже схожий випадок був у житті Довженка: зі своєї практики він розповідав, що приходив до нього одного разу на прийом якийсь тип з проханням допомогти грішми, бо він від більшовиків постраждав. Навіть мав з собою рекомендаційний лист імператриці Марії Федорівни. Після прочитання Сашко «акуратно зложив листи й шпурнив їх дегенератові в обличчя», а потім вдарив кулаком об стіл і закричав…"

Фільм «Сумка дипкур'єра» був зроблений якісно, на рівні пригодницьких фільмів 20-х років. Він був добре сприйнятий глядачем, дивились його залюбки і стрічка довго знаходилась в репертуарі. ЇЇ також демонстрували за кордоном. Але в ній ще не розкрився індивідуальний, особливий талант Довженка. Тай сам він назвав цей фільм «жалюгідною пробою пера».